Для дітей старшого дошкільного віку програма пропонує різноманітний репертуар пісень і вправ різноманітних як по змісту, так і за формою. На музичних заняттях велика увага приділяється виспівуванню, тобто розучуванню вправ, що сприяють розвитку звуковисотного слуху, формуванню чистоти інтонації й розширенню діапазону голосу. Тембр голосу в дітей дуже нерівний, особливо це проявляється в співі різних голосних. Систематичне використання маленьких пісеньок допомагає вирівнювати звучання голосу, домагатися природного легкого співу. Дуже важливо, щоб кожна така вправа мала цікавий зміст або ігровий момент, могло зацікавити.
У роботі використовуються як добре знайомі дітям вправи, так і незнайомі, залежно від того завдання, яке поставив педагог перед розучуванням тієї або іншої пісні. Наприклад, у роботі над подихом, наспівністю, протяжністю звуку допоможуть російські народні пісні "Співає соловейко", "У кота Воркота" і "Вальс" Е. Тиличеевой; у поспівкі двох звуків на один склад - "Дощик, лий на ґаночок", російська народна закличка, "Як під наші ворота",російська народна пісня. А перед розучуванням пісень у швидкому темпі добре використовувати пісеньки "Конячки"Ф. Лещинской, "Їхали" А. Филиппенко й ін., де потрібне виразна вимова слів при легкім рухливім звучанні.
Таким чином, при виконанні подібних вправ створюється емоційна творча атмосфера, що сприяє тому, що голосу дітей поступово здобувають природне звучання, у них з'являється співучість, дзвінкість, високе світле звучання.
Досягненню чистоти интонувания, розвитку музичного слуху допомагає спів по музичних фразах (ланцюжком). Це приймання дає можливість у короткий час перевірити рівень музичного й співочого розвитку більшості дітей і добре активізує дітей. Спів ланцюжком закріплює навичка правильного подиху дітей.
Одна зі складних завдань - "співати індивідуально й колективно із супроводом і без нього". Первісні навички співу а капела маленьких нескладних пісеньок повинні бути сформовані в старшому дошкільному віці. Зручні для цієї мети народні пісні, такі, як "Пішла млада за водою", "Ходила молодешенька", "У сирому борі тропина", "У кузні", а також такі авторські пісні, як "Буде гірка у дворі" Т. Папатенко, "Літні квіти" Е. Тиличеевой і ін. Виконання їх а капела сприяє формуванню в дітей більш стійкого ладотонального слуху. Характерним у цій роботі є наступне приймання: педагог відіграє музичний вступ, діти починають співати9без музичного супроводу, якщо помиляються, погань інтонують, педагог підтримує їхнім голосом, а з кінцем пісні відіграє висновок або останню фразу.
На музичних заняттях педагогові треба прагнути розкрити художній образ пісні, добитися того, щоб він дійшов до кожної дитини, захопив його.
Перед розучуванням пісні необхідно провести коротку бесіду. Це допоможе дитині усвідомити зміст, викликати певне емоційне відношення до пісні. Можна підібрати прислів'я, потешки, приказки, які більш глибоко розкриють зміст і зміст пісні.
Велике значення на музичних заняттях займають музично-дидактичні ігри й вправи. Вони змушують дітей думати, вирішувати, ставлять їх у пошукову ситуацію, розбудовують музичні здібності, допомагають більш успішно засвоювати співочі навички й уміння, роблячи їх стійкими. Музично-дидактичні ігри найчастіше використовуються перед розучуванням нової пісні.
Для розвитку звуковисотного слуху в дітей старшого дошкільного віку застосовуються дидактичні ігри з "Музичного букваря" Н. А. Ветлугиной: "Бубонці" - для зіставлення трьох звуків, різних по висоті, "Скільки нас співає?"- для розвитку гармонійного слуху, "Музична луна" - для розвитку музичного слуху й чистоти інтонації, "Учений коник"- для формування ладотонального слуху, відчуття й знаходження тоніки. Для розвитку ладового почуття пропонується така вправа: виконується невелике, уже знайоме дітям музичний добуток, у якім є вступний тон- сьомий щабель. Останній звук (тоніка) не дограється. Дітям пропонується проспівати його. Ігрова дія допомагає дитині виконати завдання й сприяє розвитку музичного слуху.
Діти з більшим інтересом ставляться до таких приймань, як знаходження тоніки й проспівування останнього звуку (або звуків) мелодії. Наприклад, музично-дидактична гра "Учений коник".
Педагог розташовує на фланелеграфі намальовані квіти кульбаби й взявши паличку, на кінці якої прикріплений коник, відіграє звук фа, показує на першу квітку й говорить: "От це будиночок коника, запам'ятаєте його. Коник захотів пострибати із квітки на квітку, але обов'язково повинен повернутися до себе додому на першу квіточку. Пострибай, коник, з першої квітки на третій, а звідси на перший. Стрибай з першого на п'ятий і назад униз і т.д. ". Одна дитина повинен показувати стрибок коника паличкою, а всі діти проспівують звуки в супроводі мелодії на слово "приг приг", останній звук ("будиночок коника") - тоніку діти повинні знайти самостійно. Спочатку ця вправа не завжди вдається дітям, особливо стрибки з першого на сусідній, другий і назад. Спів близьких по відстані звуків завжди важко для интонування. Але захопливість і ігровий характер вправи допоможуть їм подолати ці труднощі, адже кожному захочеться поводити коника. Якщо діти помиляються, то педагог допомагає.
Використовуючи образне порівняння, можна запропонувати дітям гру "Пташки на проведенні", яка розбудовує активне слухову увага й музичну пам'ять. На фланелеграфі з нотним станом на другу лінійку педагог викладає трьох намальовані пташок і розповідає: "на вулиці поруч із дорогою тяглися електричні проведення, на одному проведенні сиділи три горобці й співали ту саму пісеньку. (Співає звуконаслідування " чив-,чив" на одному звуці, показуючи напрямок мелодії, тримаючи руку на одному рівні.) Сиділи довго, першому горобцеві це набридло, він перелетів на проведення вище й проспівав таку пісеньку. (Педагог переміщає горобця на третю лінійку й проспівує звуконаслідування " чив" з показом рукою й напрямку мелодії нагору, діти повинні повторити цю пісеньку.) Другому горобцеві скоро набридло сидіти на одному місці, і він перелетів на проведення нижче. А третій горобець сказав: "Мені й отут добре". Злетів, сіл на той же проведення й проспівало свою пісеньку ",чтив" на одному звуці. (Закріплює горобця знову на другу лінійку й проспівує, тримаючи руку на одному рівні.)"
Потім педагог просить дітей запам'ятати спів кожного горобця, повторює три мотиви, відіграє один з них, пропонує дитині показати на фланелеграфі, якому горобцеві належить ця пісенька, і проспівати мотив. Таким чином, пізнавальний матеріал, сполучаючись із цікавістю, сприяє кращому засвоєнню поставлених завдань у грі.
Для успішного розв'язку програмних завдань по навчанню дітей співу необхідно ретельно продумувати зміст, методи й приймання кожного заняття, планувати не тільки розучування нової пісні, закріплення раніше пройденої, але й визначати співочі вправи на розвиток музичного слуху й голосу.